Электроэнергетика Украины. Основные проблемы и перспективы развития
Вступ
Важка промисловість будь-якої країни відіграє вирішальну роль у забезпеченні росту обсягів виробництва, продуктивності праці, стійкого ходу науково - технічного прогресу. Україна має могутній паливно-енергетичний комплекс.
Електроенергетика - це складова частина енергетичного комплексу України. Вона впливає не тільки на розвиток народного господарства, а і на територіальну організацію продуктивних сил. Будівництво могутніх ліній електропередач дає можливість освоювати паливні ресурси незалежно від віддалення районів споживання. Електроенергетика також має велике районне значення.
1. Структура галузі
Всі електростанції України розділяють на чотири види. В основу поділу закладений принцип використання ресурсів:
- теплові електростанції ( ТЕС ), що працюють на твердому, рідкому і газоподібному паливі;
- гідроелектростанції ( ГЕС ), що використовують гідроресурси;
- атомні ( АЕС ), що використовують у виді палива збагачений уран або інші радіоактивні елементи;
- електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії ( вітер, сонячна енергія, теплова енергія надр землі й ін. )
На території України існують усі чотири види електростанцій. Розповсюдженими є ТЕС, що характером обслуговування споживачів, є районними (ГРЭС - Міська Районна Електростанція)
ГРЭС виробляють 2/3 всієї електроенергії України. Великою перевагою ТЕС є вільне розміщення й у двоє дешевше вартостей капіталовкладень у порівнянні з ГЕС.
Гідроелектростанції є самими ефективними джерелами електроенергії. ГЕС виробляють електроенергію, що у 5 - 6 разів дешевше, ніж на ГРЭС, а персоналу в 15 - 20 разів менше, ніж на АЕС. Коефіцієнт корисної дії ГЕС близько 80%. Однак розміщення ГЕС цілком залежить від природних умов, а вироблення електроенергії має сезонний характер. Будівництво ГЕС на ріках України приводить до значних витрат, тому що потрібні великі території для затоплення під водоймища. Гідроенергетика займає незначне місце в енергетиці України, тому що вироблення електроенергії складає всього 4%. Гідроелектростанції зосереджені в межах Дніпровського каскаду водоймищ: Дніпровська їм. В.И. Леніна, Каховська, Дніпродзержинська, Кременчуцька, Канівська, Київська, Дністровська і Теребле-Рікська ( Закарпатська область ).
Атомні електростанції розміщені переважно в бідних енергетичними ресурсами областях північно-західної частини України: Ровенська, Чорнобильська, Запорізька, Південно-Українська. Припинено будівництво Кримської АЕС, Харківської АЕС і Одеської.
Особливу роль грають гідроакумуляторні електростанції (ГАЭС): Київський, Дністровський і Запорізька ( Дніпрогес - II ). За допомогою таких електростанцій можна вирішувати проблему забезпечення споживачів електроенергією в "піковий" час. ГАЭС працюють за принципом перекачування води між двома басейнами, що розташовані на різних висотах.
Усі великі електростанції об'єднані в єдину енергосистему, що зв'язана з енергосистемою колишнього СРСР, а так само з енергосистемою "Мир", енергосистемами Угорщини і Чехословакії.
2. Проблеми електроенергетики в сучасних умовах
За останні роки основний приріст енергогенеруючої потужності в Україні забезпечувався за рахунок розвитку атомної енергетики. Частка атомних електростанцій у встановленій потужності всіх електростанцій країни досягла близько 29%. Велику й основну частину в структурі енергогенеруючих потужностей займають теплові електростанції на органічному паливі (67%). Швидкий розвиток атомної енергетики привело до згортання розвитку і технічного переозброєння теплоенергетики на базі використання органічного палива. Використання низькоякісного палива на більшості блокових електростанцій, робота базових ТЕС у перемінних режимах через недостачу маневрених потужностей в об'єднаній енергосистемі України, а також значне скорочення засобів і ресурсів сприяли інтенсивному старінню основних фондів ТЕС. Через напружений баланс потужності, до мінімуму зменшуються обсяги висновку з експлуатації зношеного і застарілого, малоефективного устаткування. У незадовільному технічному стані знаходяться електротехнічне устаткування, розподільні мережі. Особливо поганий стан кабельних ліній електропередачі у великих містах, де лінії відробили свій ресурс (експлуатуються понад 40 років) і мають потребу в заміні. Внаслідок обмеження постачань газу і мазуту відбувся деякий перерозподіл складового споживаного палива зі збільшенням у ньому частки вугілля. Потреба в паливі покривається в більшому ступені за рахунок власного видобутку вугілля. Газ і мазут імпортуються.
Починаючи з 1991 року - простежується скорочення електроспоживання. Це скорочення порозумівається зменшенням обсягів промислового виробництва. Однак, незважаючи на зниження попиту на електроенергію в зв'язку з дефіцитом палива, що виникли внаслідок росту неплатежів, приймаються змушені заходи для додаткового обмеження сезонного споживання електроенергії. Випереджальний ріст цін на паливо, матеріальні ресурси і транспортні послуги в порівнянні з тарифами на електро- і теплоенергію, неплатежі за використану споживачами електроенергію загострили фінансове становище в галузі. У результаті проблема забезпечення паливом електростанцій ускладнилася. Проведення реконструкції і модернізації ТЕС, що вимагає істотних фінансових витрат, затягується, обмежуються засоби для розрахунків із заводами - виготовлювачами устаткування. Теплова енергетика залишилася без необхідної кількості рідкого і газового палива. Зупинилися не тільки енергоблоки, спроектовані для роботи на цих видах палива, під постійною погрозою зупинки працюють вугільні блоки.
Невизначеним залишається і майбутнє ядерної енергетики України. Катастрофа на Чорнобильської АЕС у 1986 році викликала трагічні наслідки для прилягаючих до неї районів і загибель великої кількості людей. Величезний тиск із боку громадськості і Заходу змушують уряд закрити ЧАЕС, а також призупинити будівництво нових енергоблоків і АЕС, незважаючи на те, що 75 млрд. КВт. годин електроенергії виробляють атомні електростанції України.